Вести мову треба за певними правилами, так як при усному контакті мова народжується спонтанно, сказане вже не виправити. Тому треба бути уважним як до свого говорінню, так і до слухання.
Мовець повинен виявляти лояльність до хто слухає і максимум доброзичливості. Категорично неприпустимі грубість, образи, зневагу. Цими коштами ніколи не досягти розуміння і ефективної взаємодії як в роботі, так і серед домочадців. Образи, нанесені будинку, взагалі важко змиваються. Від горезвісного «сам дурень» відбуваються розводи. Діти дуже швидко звикають до мовного неподобству батьків, і про елементарну повагу в таких умовах не може бути й мови. А прояв шанобливого ставлення до співрозмовника - це і є перше правило спілкування.
Мовець повинен враховувати стать, вік, соціальне та суспільне становище співрозмовника і проявляти ввічливість. Те, що можна говорити доброму знайомому, рівному або молодшому в невимушеній обстановці, категорично не підійде старшому по положенню або званням в обстановці офіційної. Наприклад, керівник може наділити свою вимогу у форму прохання. Або людина, яка бачить необхідність відмовитися, може зробити це не прямо і категорично, а м'яко, обгрунтувавши свою відмову вагомою причиною.
Етикет ведення мовлення
У розмовах з людьми трохи приглушати власне «я», не акцентуйте увагу на собі, нічого не нав'язуйте, не будьте впертим і категоричним при висловлюванні своєї думки і суджень. Наприклад, на запитання «Як справи?» Вам відповіли «Нещодавно приїхав з Мілану». Співрозмовник явно сподівається на подальші розпитування, а ви замість цього починаєте хвалитися, що теж там були і перераховуєте все, що бачили.
Для ведення мовлення важливо прояв інтересу, розуміння та знаків уваги - навідні і уточнюючі питання, погляд в очі. Якщо ми не дивимося на того, з ким говоримо, то ми зосереджені на собі і хорошої бесіди у нас не вийде.
Тема для розмови повинна бути не тільки зрозуміла і цікава, але і бути доречною в конкретній ситуації. Якщо в Англії розмови про мінливої погоди актуальні й донині, то в жарких країнах про це говорити не має сенсу. Малознайомі люди не говорять про сімейні стосунки. На Близькому Сході запитання про здоров'я дружини друга вважається образливим. У Японії навіть ділові переговори починаються з бесіди про погоду і здоров'я.
У всьому, що ви говорите, повинна простежуватися логічний ланцюжок, щоб не було як у приказці «У городі бузина, а в Києві дядько», «Почав за здравіє, кінчив за упокій». Текст слід розбивати на смислові шматки, виступаючи публічно. Також це актуально в науковій і ораторської мови.
При говорінні пам'ятайте, що здатність до концентрації у різних людей різна. Тому орієнтуйтеся на короткі фрази з семи слів (плюс-мінус два). Робіть паузи в своїй промові кожні 45 секунд - 1,5 хвилини. Корисно апелювати до аудиторії: «Ви, звичайно, знаєте, що ...», «Повернуся до сказаного раніше ...», «Вам, напевно, цікаво дізнатися ...». Подібні фрази концентрують увагу і допомагають зосередитися.
Етикет ведення мовлення
Враховуйте ступінь офіційності обстановки. Одна справа - спілкуватися в побуті, інше - з незнайомими людьми в громадських місцях, третє - у навчальному середовищі, наукової або в професійному спілкуванні.
У безпосередньому усному спілкуванні мовець повинен пам'ятати, що його не тільки слухають, але і бачать. Тому важливо дотримуватись дистанції зі слухачами, слідкувати за своїми жестами, мімікою і загальної манерою триматися. Наприклад, англійці віддають перевагу трохи більшу дистанцію при спілкуванні, ніж латиноамериканці. Слухач повинен відчувати, що його співрозмовник доброзичливо налаштований і це підтверджують його жести і міміка.
Комментариев нет:
Отправить комментарий